Велика обрете в бедах тя поборника вселенная, страстотерпче, языки побеждающа.

Святий великомученик Димитрій Солунський був сином римського проконсула в Солуні (сучасні Салоніки, слов'янська назва - Солунь). Йшло третє століття християнства. Римське язичництво, духовно зломлене і переможене сонмом мучеників і сповідників Розп'ятого Спасителя, посилювалось гоніння. Батько і мати святого Димитрія були таємними християнами. У таємній домашній церкві, що була в домі проконсула, хлопчик був хрещений і навчився в християнській вірі. Коли помер батько, а Димитрій вже досяг повноліття, імператор Галерій Максиміан, який вступив на престол в 305 році, викликав його до себе і, переконавшись в його освіченості і військово-адміністративних здібностях, призначив його на місце батька проконсулом солунської області. Головне завдання, покладене на молодого стратега, полягало в обороні міста від варварів і винищуванні християнства. Цікаво, що серед загроз римлянам важливе місце займали наші предки слов'яни, які особливо охоче селилися на Фессалонікійському півострові. Існує думка, що і батьки Димитрія були слов'янського походження. У відношенні до християн воля імператора була виражена однозначно: "карати кожного, хто закликає ім'я Розп'ятого". Імператор не підозрював, призначаючи Димитрія, яку широку стезю сповідницьких подвигів надає він тайному подвижнику. Прийнявши призначення, Димитрій повернувся в Фессалоніки і негайно перед усіма сповідав і прославив Господа нашого Ісуса Христа. Замість того, щоб гнати і страчувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнській вірі і викорінювати язичницькі звичаї і ідолопоклонство. Укладач Житія, Метафраст, говорить, що він став для Фессалоник в своєму учительстві "другим апостолом Павлом", тому що саме "апостол мов" заснував колись в цьому місті першу громаду віруючих (1 Сол., 2 Фес.). Святому Димитрію призначено було Господом послідувати за святим апостолом Павлом і в мученицькій кончині.

Коли Максиміан довідався, що знову призначений ним проконсул - християнин, і багатьох римських підданих, захоплених його прикладом, обернув у християнство, гніву імператора не було меж. Повертаючись з походу в Причорномор'ї, імператор вирішив вести армію через Фессалоніки, повний бажання розправитися з солунськими християнами.

Дізнавшись про це, святий Димитрій завчасно повелів своєму вірному служителю Луппі роздати маєток убогим зі словами: "Розділи багатство земне між ними - будемо шукати собі багатства небесного". А сам віддався посту і молитві, готуючи себе до прийняття мученицького вінця.

Коли імператор увійшов в місто, викликали до нього Димитрія, і він сміливо сповідав себе християнином і викрив неправду і суєтність римського багатобожжя. Максиміан наказав укласти сповідника в темницю, і Ангел зійшов до нього в в'язницю, втішаючи і зміцнюючи в подвигу. Тим часом імператор віддався похмурим гладіаторським боям, милуючись, як його улюблений силач, германець на ім'я Лій, скидав з помосту на списи воїнів переможених ним у боротьбі християн. Відважний юнак, на ім'я Нестор, з солунських християн, прийшов в темницю до свого наставника Димитрія і просив благословити його на єдиноборство з варваром. З благословення Димитрія, Нестор здолав молитвами святого угодника лютого германця і скинув його з помосту на списи воїнів, як вбивця-язичник скидав християн. Розгніваний повелитель наказав негайно стратити святого мученика Нестора (пам'ять 27 жовтня) і послав варту в темницю - пробити списами святого Димитрія.

Церковне шанування святого великомученика Димитрія в Руській Церкві почалося відразу після Хрещення Русі. До початку 70-х років ХІ століття відноситься заснування Димитріївського монастиря в Києві, відомого згодом як Михайлов-Золотоверхий монастир. Обитель була побудована сином Ярослава Мудрого, великим князем Ізяславом, у Хрещенні Димитрієм . Мозаїчна ікона святого Димитрія Солунського з собору Димитріївського монастиря збереглася до наших днів і знаходиться в Державній Третьяковській галереї. У 1194-1197 роках великий князь Володимирський Всеволод III Велике Гніздо, в хрещенні Димитрій, "створив церкву прекрасну на дворі своєму, святого мученика Димитрія, і прикрасив її дивно іконами і писанням" (тобто фресками). Дмитрівський собор і донині є прикрасою древнього Володимира. Чудотворна ікона святого Димитрія Солунського з іконостаса собору також нині знаходиться в Москві в Третьяковській галереї. Вона написана на дошці від труни святого великомученика Димитрія, принесеної в 1197 році з Солуні у Володимир. Одне з найцінніших зображень святого - фреска на стовпі Володимирського Успенського собору, належить пензлю преподобного монаха-іконописця Андрія Рубльова. Шанування святого Димитрія продовжувалось і в роду святого Олександра Невського (. Святий Олександр назвав старшого сина на честь святого великомученика. А молодший син, святий благовірний князь Данило Московський († 1303; пам'ять 4 березня), спорудив у Москві храм в ім'я святого великомученика Димитрія в 1280-х роках, який з'явився першим кам'яним храмом у Московському Кремлі. Пізніше, в 1326 році, за князя Івана Калити, він був розібраний, а на його місці споруджено Успенський собор.

8 листопада благочинний Чуднівського округу протоієрей Андрій Змієвський здійснив святкову літургію в Свято-Димитріївському храмі села Бурківці. Йому співслужили настоятель храму протоієрей Ярослав Комарницький, протоієрей Михаїл Шукост, ієрей Володимир Підлісецький, протоієрей Василій Волохатий, протоієрей Вадим Шапран, духівник благочиння протоієрей Сергій Морозюк, ієрей Віктор Шапар,та протоієрей Миколай, який прибув з села Карвинівка Романівського благочиння. Свято-Димитріївський храм села Бурківці відзначив подвійне свято: храмове, та найбільш очікуване свято це пуск природного газу в храм. Храм був газифікований за підтримки Віктора Йосиповича Розвадовського. На богослужінні були присутні: голова райради Копчик Валерій Миколайович, мер міста Чуднів Іван Йосипович Розвадовський, та голова Чуднівського ГАЗбуду Володимир Леонідович Роспотнюк. Після завершення Богослужіння настоятель храму протоієрей Ярослав звернувся з щирою подякою до представників влади та до всіх хто брав участь у цій нелегкій справі.