Упокоїлася в Господі Марія Іванівна Лузан – найстаріша парафіянка храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Озадівки

26.01.2019

Вранці 24-го січня на 96-му році життя відійшла до Господа Марія Іванівна Лузан – найстаріша парафіянка храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Озадівки. Чимало жителів Бердичівщини пам’ятають півчу церковного хору, яка бувала на Богослужіннях у різних куточках благочиння…

Життя Марії Іванівни Лузан пройшло в молитві та любові – любові до Господа і ближніх. Всі, хто знали цю мудру та доброзичливу жінку, згадують її лише добрим словом. «Нелегким був життєвий шлях Марії Іванівни, – розповідає настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці протоієрей Ярослав Ігнатюк. – Вона зазнала різних випробувань і труднощів, проте ніколи не скаржилася. Проживаючи на Народиччині, була в числі ревних парафіян, брала участь у формуванні релігійних громад у селищі та різних селах і відновленні храмів. Завдяки її старанням був організований церковний хор. Марія Іванівна вміла згуртувати людей, вони довіряли їй та йшли за нею. Була чудовою трудівницею, мала багато нагород і відзнак за працю. Рідкісної душі людина…» Народилась Марія Лузан у 1923-му році у селі Старі Шарни Народицького району. У дитинстві пізнала страхіття Голодомору, юність була обпалена війною… У 80-х роках, переїхавши на Бердичівщину разом із іншими переселенцями з Народицького району, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, Марія Іванівна Лузан стала однією з найактивніших парафіянок храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Озадівки і продовжила співати у церковному хорі. Вона була гарною рукодільницею, допомагала оздоблювати церкву майстерним шиттям. Її також можна було зустріти на Службі Божій у селах Бистрику, Гардишівці та Хажині. Молодь прислухалася до віруючої поважного віку, яка для багатьох стала наставницею та порадницею…

Останні роки життя жінка провела у Бердичівському геріатричному пансіонаті. І тут Марія Іванівна користувалася великою повагою та любов’ю, згадує її духівник, клірик Свято-Миколаївського собору протоієрей Роман Натальчук, який опікується проблемами підопічних закладу: «Хоч у неї були проблеми зі здоров’ям, і пересувалася в інвалідному візку, її нерідко можна було побачити в молитовній кімнаті. Марія Іванівна сповідалася та причащалася. Коли співали півчі кліросу, завжди приєднувалася до них. Любила спілкуватися і ділилася спогадами…»

Згадується серпневий ранок 2014-го року: у геріатричному пансіонаті звершували освячення оновленої молитовної кімнати. Марія Лузан раділа душею і називала її «нашою церквою». Богослужіння нагадало віруючій часи минулого, 30 років співу в хорі – у Народицькому районі, потім – на Бердичівщині, в Озадівці. І досі у нашій пам’яті старенька жінка із щирою посмішкою та світлими очима, яка співала в храмах устами й серцем…

Двадцять п’ятого січня настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Озадівки протоієрей Ярослав Ігнатюк відправив заупокійну літію у геріатричному пансіонаті. Віруючі попрощалися з насельницею закладу – своєю сестрою у Христі. Священик звершив чин відспівування спочилої раби Божої Марії у храмі Різдва Пресвятої Богородиці села Озадівки.

Провести Марію Іванівну Лузан прийшли та приїхали її рідні й парафіяни. Зібралася дружна духовна сім’я – півчі церковного хору. Отець Ярослав назвав спочилу глибоко віруючою, істинно православною людиною: «На її шляху було багато скорбот і бід. Але вона пронесла світло християнської віри через все своє нелегке життя, зміцнюючи себе молитвою і благочестивими трудами».

Духовенство Бердичівського благочиння висловлює глибоке співчуття рідним і близьким померлої... Вічна пам’ять рабі Божій Марії і вічний спокій її душі…

Прес-служба Бердичівського благочиння.




Роздiл: 
Новости Благочиний