Свято-Іоанно-Богословський храм с. Обухівки відзначив престольне свято

Дев’ятого жовтня, в день пам’яті Святого Апостола і євангелиста Іоанна Богослова, невеличке село Обухівка урочисто відзначило престольне свято.
Зранку до Свято-Іоанно-Богословського храму стікалися численні паломники з Житомира, Бердичева та довколишніх сіл, щоби розділити духовну радість із прихожанами церкви і приєднатися до спільної молитви.

З історії сільського храму

Під’їжджаючи до Обухівки, ще здалеку можна побачити дерев’яну Свято-Іоанно-Богословську церкву на узвишші. Ясного небесно-блакитного кольору, вона здіймається у синю височінь, оберігаючи село та його жителів від бід і негараздів.

Як пишуть дослідники, першу церкву в ім'я Апостола євангеліста Іоанна Богослова в Обухівці зведено в 1776-му році стараннями боголюбивих прихожан: споруда була дубовою, у вигляді корабля з трьома куполами. З архівних джерел відомо, що в 1858-му церкву підняли на кам’яний фундамент, а через 20 років пофарбували всередині. За престолом у вівтарі здавна зберігалась ікона Богородиці в дерев'яному, посрібленому обрамленні, котра була прославлена як чудотворна. Старожили згадують, що до 1830-го року до сільського храму стікалися численні богомольці, багато віруючих отримували зцілення від різних недуг.
Сучасне дерев'яне приміщення церкви було зведено восени 1910-го року. І нині план побудови зберігається на почесному місці поряд зі входом до храму.

Церква діяла до 1934-го, вона пережила буремні революційні роки та витримала лихоліття Громадянської війни. Але не уникла долі багатьох храмів у часи гонінь і була закрита, натомість у її приміщенні тодішня влада влаштувала склад для зберігання колгоспного зерна.
Під час фашистської окупації 1941-1943 років із дозволу німецької адміністрації в Обухівці знову відчинилися двері храму, відновила життя і релігійна громада. Проте, на початку 60-х, під час чергової хвилі гонінь на Церкву, храм в Обухівці закрили нібито через те, що віруючі відвідують Свято-Михайлівську церкву сусіднього села Маркуші. І коли влада прийняла рішення, щоби розібрати храм (або перебудувати під сільський клуб), це мало не призвело до бунту серед мешканців села. Люди були насторожі, невтомно чергували вдень та вночі з вилами і лопатами, захищаючи святиню. Церкву відстояли, однак, тут знову зробили зерносховище, а куполи демонтували. Йшли роки, і парафіян не покидала надія відродити свій улюблений храм.

На початку 90-х будівлю церкви передали релігійній громаді, і Свято-Іоанно-Богословський храм відновив свою діяльність. Силами громади та за підтримки місцевого колгоспу було встановлено нові куполи. На кошти, зібрані жителями села, проведено ремонт приміщення, придбано церковне начиння.

На території біля храму можна побачити огороджені могили, де поховані представники громади, на пожертви яких було збудовано церкву в 1910-му році…

Не одне покоління хрестилося, вінчалося і відходило у вічність у сільській церкві. І нині сюди сходяться православні, щоби помолитися в храмі Святого Апостола і євангелиста Іоанна Богослова, покровительство якого береже церкву впродовж століть.

(За матеріалами сайту «Мій Бердичів»,
засновники Анатолій Горобчук, Василь Котов)

«Апостоле, Христом Богом улюблений, поспіши визволити людей безпомічних, бо приймає тебе Той, кому ти припадав до грудей…»

У день престольного свята настоятель Свято-Іоанно-Богословського храму ієромонах Мануїл (Бицик) очолив Божественну Літургію, йому співслужив настоятель Свято-Успенського храму с. Райгородка ієрей Євгеній Воробйов.

За Богослужінням молилися місцеві прихожани та гості з інших парафій, віддаючи славу Святому Апостолу і євангелісту Іоанну Богослову, схиляючись перед його пам'яттю, просячи зміцнити віру в Бога і дякуючи Господу за Його безмежну любов…

Мелодійно злітали голоси півчих хору Свято-Успенського храму с. Райгородка (регент – матушка Катерина Воробйова). Їх молитовний спів став справжньою окрасою святкового Богослужіння.

Настоятель Свято-Іоанно-Богословського храму ієромонах Мануїл (Бицик) привітав усіх зі святом Святого Апостола і євангеліста Іоанна Богослова та побажав, щоби кожний завжди виконував Заповідь Божу про любов до ближнього, оспівану і проповідувану Святим Його учнем.

Після звершення Хресного ходу отець Мануїл подякував віруючим за спільну молитву в день пам’яті великого і преславного апостола Івана Богослова, друга і брата Христового, котрий усе своє життя безроздільно присвятив служінню Богу і людям.

«Величаємо тебе, Апостоле Христовий і євангелісте Іоанне Богослове, і шануємо страждання і труди твої, що ними потрудився ти у благовісті Христовім».