Радониця.

У вівторок другого тижня після Великодня, через день після Фоминої неділі (або Антипасхи), Православна Церква встановила день поминання покійних, перший після свята Пасхи.

Цей день називається Радоницею і вважається Великоднем для покійних.

У день Радониці християни символічно поділяють пасхальну радість про воскресіння Спасителя з членами Церкви, вже залишившими цей світ. За свідченням святителя Іоанна Златоуста (4 століття), це свято відзначалося на християнських кладовищах ще в давнину.

Етимологічно слово «радониця» походить від слів «рід» і «радість», причому, особливе місце Радониці в річному колі церковних свят - відразу після Світлого Пасхального тижня - як би зобов'язує християн не сумувати і не нарікати з приводу смерті близьких, а, навпаки , радіти їх народженню в інше життя - життя вічне. Перемога над смертю, здобута смертю і воскресінням Христа, витісняє печаль про тимчасову розлуку з рідними.

Саме на Радоницю існує звичай святкування Великодня на могилах покійних, куди приносять фарбовані яйця та інші пасхальні страви, де звершується поминальна трапеза і частина приготовленого віддається убогій братії на помин душі. Таке спілкування з покійними, виражене через прості побутові дії, відображає віру в те, що вони і після смерті не перестають бути членами Церкви Того Бога, Який «не є Богом мертвих, а живих»