Проведено капітальний ремонт колонійського храму

У дні Великого посту у Святого Василія Великого домовому храмі на території Бердичівської виправної колонії (№ 70) було проведено капітальний ремонт.
«Уперше протягом 15-и років у церкві установи виконання покарань, – повідомив настоятель храму протоієрей Зіновій Ромах (голова пенітенціарного єпархіального відділу), – відбулися такі значні ремонтні роботи».

Понад 16 років тому у Бердичівській виправній колонії (№ 70) було освячено перший тюремний храм у Житомирський області і третій – на Україні. Тут постійно звершуються Божественна Літургія та молебні, засуджені приступають до Святих Таїнств Сповіді і Причастя. Є чудова бібліотека духовної літератури, де зберігаються газети, журнали та різні рідкісні видання. У храмі також звершують Таїнство Соборування, правиться панахида за померлими. Як і всі будівлі, він вимагає постійного ремонту і догляду. Домова церква невелика, але за минулі роки вдалося зробити чимало. Засуджені з бажанням та особливим настроєм піклуються про свій храм, допомагаючи отцю настоятелю. Цього разу проведено капітальний ремонт: пофарбовані стіни, покриті лаком підлога і панелі. Замінено оздоблення стелі, після декількох етапів старанної праці вона тішить око біло-синіми небесними кольорами…

Ґрунтовний ремонт проведено силами самих засуджених та за кошти колишніх мешканців колонії і прихожан Свято-Миколаївського собору міста Бердичева. Свій особистий внесок зробив і настоятель Святого Василія Великого домового храму Бердичівської ВК (№ 70) протоієрей Зіновій Ромах.

Як говорять самі учасники трудового процесу, серед яких чимало таких, котрі прийшли до Бога через узи темниці, «ця робота – блага справа, наші труди не пропадуть, адже, приходячи в храм, людина має можливість поговорити з Богом, переоцінити свої вчинки, покаятися у гріхах і очиститися від них. Храм у в'язниці – це милість Божа…»

«Засуджені працювали з великою радістю, з любов’ю облагороджуючи приміщення церкви, – розповів отець Зіновій. – Для багатьох із них тут розпочалося духовне життя…»
Після закінчення ремонтних робіт було звершено подячний та водосвятний молебні. І сяяли окроплені святою водою обличчя чоловіків, в оновленому приміщенні стало ще світліше, просторіше та ошатніше.