Панахида у Бердичівській виправній колонії (№ 70)

Другого листопада у Святого Василія Великого домовому храмі на території Бердичівської виправної колонії (№ 70) зібралися засуджені, щоби помолитися за своїх спочилих рідних і пом’янути тих, хто пішов у Вічність…

У п’ятницю ввечері ієрей Димитрій Крушеницький, відповідальний у благочинні за взаємодію з пенітенціарними установами, відправив панахиду у церкві виправної установи. Помолитися за упокій душ своїх близьких, співкамерників та невинно убієнних прийшли мешканці колонії, котрі відбувають різні види кримінальних покарань. «Завтра – день особливого поминання спочилих, – звернувся до прихожан домового храму отець Димитрій. – Православна Церква молиться за упокій усіх від віку спочилих православних християн. Напередодні Дмитрівської поминальної суботи ми згадуємо померлих родичів та близьких. Вони просять молитися за них: наших сродників, благодійників і за тих, кого ми колись образили…»

Молитовно схилені голови чоловіків у чорному спецодязі… У руках засуджених – запалені свічки... «Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх…» – лунало під склепіннями храму. Десятки уст услід за священиком пошепки повторювали слова молитви, згадуючи імена своїх близьких і знайомих...

Сергій – родом із Ємильчинського району. «Спільна молитва у храмі, – переконаний він, – має благодатну силу». Прихожанин подав поминальну записку з іменами рідних. Староста Олександр старанно молився за упокій душ своїх бабусь та дідусів…

Засуджені постійно допомагають священикам за Богослужінням. І цієї п’ятниці зворушливо звучали церковні піснеспіви в маленькому колонійському храмі.

В такі дні у православних прийнято йти до церкви з хлібом, поставити свічку, помолитися за тих, хто відійшов у Вічність, кого нам так бракує у повсякденному житті. Наша щира та глибока молитва потрібна їм, і вони чекають її... «Пам'ять про померлих свідчить, що християнська любов не закінчується зі смертю, але переходить у Вічність. Ті, хто любить, завжди пам'ятатимуть не тільки ближніх, які сьогодні поруч, але також будуть згадувати тих, котрі перейшли у світ інший. Нехай Господь упокоїть їхні душі у Своєму Небесному Царстві і сотворить вічну молитовну пам'ять про них у наших серцях», – уважно слухали засуджені слова ієрея Димитрія Крушеницького.

У церкві на території виправної установи були покладені домашній хліб, фрукти та солодощі, щоби засуджені могли згадати і пом'янути померлих:

Поминайте хлібом-сіллю,
Навіть чистою водою,
Поминайте добрим словом,
Буде все перед тобою…

Кожна душа потребує молитовного предстояння перед Престолом Всевишнього за неї. І Церква молиться за всіх спочилих, благаючи Господа про прощення їм гріхів «вільних і невільних, свідомих і несвідомих, чи то в слові, чи в ділі, чи думкою...»