Молебень із нагоди 1025-річчя Хрещення Київської Русі в храмі Бердичівської виправної колонії (№ 70)

У суботу 27-го липня в в Святого Василія Великого домовому храмі, що на території Бердичівської виправної колонії (№ 70), настоятель церкви протоієрей Зіновій Ромах (голова пенітенціарного єпархіального відділу) та протоієрей Димитрій Крушеницький (відповідальний у благочинні за взаємодію з пенітенціарними установами) звершили молебень із нагоди 1025-річчя Хрещення Київської Русі.

Цього дня ввечері у невеликій церкві Бердичівської виправної колонії (№ 70) зібралися засуджені. Благоговійна тиша, урочисте сяйво свічок, сонячні відблиски на стінах, спокійні обличчя чоловіків – всі вітали один одного зі святом, що наближалося: днем пам’яті Святого Рівноапостольного Князя Володимира, Хрестителя Русі, одного із засновників і покровителів української державності.

«Святий Рівноапостольний князю Володимире, моли Бога за нас…» – лунав молитовний спів.

І було якось особливо світло в кімнаті, в очах засуджених – і глибокий роздум, і зосередженість, і вогники спогадів, і іскорки надії…

«Радуйся, Володимире, держави нашої просвітителю…»

З величним християнським святом привітав усіх настоятель Святого Василія Великого домового храму протоієрей Зіновій Ромах: «Це свято торжества нашої віри. Нам потрібно знати і вивчати свою історію, пишатися своєю багатою духовною спадщиною і цінувати її». Священик нагадав слова апостола Андрія Первозванного, який на місці, де розташований Київ, поставив хрест і сказав: «На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике, і багато церков здвигне тут Бог». Отець Зіновійвів розповідь про поширення християнської віри у Київській Русі, масове хрещення у 998-му році мешканців Києва, а згодом – інших міст держави князем Володимиром Святославовичем, після чого християнство стало державною релігією Київської Русі: «Ми вважаємо його першохрестителем Русі, вшановуємо як Святого Рівноапостольного. Християнство стало основною вірою, яка дала нашому народу потужну життєву силу, надію на любов і життя вічне. Сьогодні, як і понад тисячу років тому, Боже Слово живе та діяльне. Господь подає Своє благословення тим, хто звертає серця до Нього…

Є така ікона «Ісус Христос стукає у двері». Невже Він Сам не може відкрити їх і увійти? Невже Він, Творець Неба і землі, не може змусити людей прийняти Його? Він не хоче силою оволодівати нами, а чекає, щоби ми добровільно прийняли Його в свої серця і любов'ю відповіли на Його любов… Коли ми приймаємо Ісуса Христа в своє серце, Він перетворює все наше життя і прощає всі наші гріхи…

Дай, Боже, щоби це свято торжества нашої віри сповнило наші душі добром, любов’ю і повагою до інших!»

Після Богослужіння засуджені підходили до священиків і просили благословення. Тридцятивосьмирічний Руслан із Запоріжжя – вперше на службі Божій у колонійському храмі. «Слово Господнє відкриває людині правду про неї, допомагає краще і глибше пізнати себе, – говорить чоловік. – Втомився бути грішником, прошу у Бога очищення…»

Мешканці колонії схилялися перед святими образами, просячи у Святого Володимира допомоги на шляху до спасіння та істини: «Благай, благосердний, Чоловіколюбця Бога, щоб Він продовжив на нас велику милість Свою…»