Архієпископ Никодим співслужив Блаженнішому Митрополиту Володимиру на його малій Батьківщині.

25 травня 2013 року, перебуваючи на своїй малій Батьківщині, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив Божественну літургію у храмі Миколая Чудотворця, що в селищі міського типу Меджибіж Хмельницької області, Летичівського району.

Його Блаженству співслужили митрополити: Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній, Вінницький і Могилів-Подільський Симеон, Почаївський Володимир; архієпископи - Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (секретар Предстоятеля УПЦ); єпископи - Володимир-Волинський і Ковельський Володимир, Дніпродзержинський і Царичанський Володимир, Шепетівський і Славутський Діонисій, єпископ Бородянський Варсонофій, вікарій Київської Митрополії та місцеве духовенство. Після богослужіння Архіпастир звернувся до парафіян зі словами подяки за молитви в цьому храмі, адже, коли він навчався у сільській школі, то також приходив помолитися в цей храм святителя Миколая.

Потім Блаженніший Владика відвідав Спасо-Преображенський жіночий монастир, що в селі Головчинці, де він прийняв Святе Хрещення і саме тут, за словами Його Блаженства, почалося його духовне формування. Був відслужений подячний молебень. Після молебню Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир вклонився іконі з частинкою мощів преподобного Онуфрія Великого. Привітав та благословив іконочками святителя Миколая Чудотворця ігуменю монастиря Любов (Піхур) з сестрами.

Також у рамках візиту Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир відвідав Свято-Михайлівську церкву, що в рідному селі Марківці. Був звершений молебень, після якого Предстоятель подякував усім за спільну молитву і благословив вірян іконкою святителя і чудотворця Миколая.

Далі, за незмінною традицією, Блаженніший Митрополит Володимир відвідав кладовище, де звершив заупокійну літію за спочилими батьками — Маркіяном та Феодосією, — спочилими родичами, односельчанами, що померли від Голодомору 1932-1933 років, за воїнами, що поклали своє життя під час оборони Хмельниччини та новопреставленими православними християнами.

Інформаційне джерело: Офіційний веб-сайт УПЦ