Паломництво до Києва!

«Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков воздвигне тут Бог». І піднявся святий апостол Андрій на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ».

«Повість минулих літ»

В суботній день, парафіяни Свято-Успенського храму смт Романів звершили паломництво до Києва.

Свято-Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української Православної Церкви зі статусом лаври. Саме з цієї колиски духовності розпочали свою паломницьку поїздку прихожани Романова.

Від часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 р. Києво-Печерська обитель була постійним центром православ'я на Русі.

Як правило, кожну справу треба починати з молитви, а тим більше паломництво. Тож романівчани сподобилися побувати на Божественній Літургії в трапезній церкві Святих Антонія та Феодосія Печерських. Потім відвідали лаврські печери. Приклоняючись до святих мощів, кожен мав змогу помолитися за себе, за родину та за мир для України.

Спрадавна в монастирях наш народ шукав і знаходив ідеал духовного благочестя і приклад мужнього подвигу служіння Богу і людям, що прояснює і перетворює земне буття, в життя з Богом та ради Бога. Безліч паломників приходили в обителі, щоб почерпнути молитовне натхнення, зміцнити сили душі для життя по євангельських заповідях.

Далі подорож пролягла до Свято-Введенського чоловічого монастиря. Де всі зонову молилися та поклонилися чудотворній іконі Божої Матері «Призри на смирення», мощам прп. Дімітри та іншим святиням.

Наступним пунктом було Афонське подвір’я – храм святителя Михаїла, митрополита Київського. Перед входом романівчани вклонилися кровоточивій іконі Спасителя, проспівавши «Отче наш», і з хвилюючим міркуванням про ікону усі зайшли уклонитися святиням храму.

В затишному місті Києві, група паломників також відвідала Голосіївську пустинь. Приємно радувало око віруючих облаштована територія, нові корпуси та Покровський храм, і також течія паломників до матушки Аліпії.
Заїхавши в Китаєву пустинь, всі поклонилися угоднику Божому Феофілу, попросивши святих чернечих молитов за своїх рідних та близьких.

Насамкінець суботній вечір дав змогу паломникам побувати на святковій всеношній у Феофанії – тут їх зустрів один з величних соборів столиці. Помолившись на полієлеї, прийнявши помазання від архіпастиря, віруючі з вдячністю Богу за Його милість, відправились у зворотній шлях.

Стомлені дорогою, але переповнені враженнями, говорили що ще не один раз приїдуть у ці святі місця зі своїми дітьми, внуками, родичами та близькими, бо душа жива і відчуває те життєдайне джерело, без якого не може існувати.