Святий благовірний великий князь Олександр Невський моли Бога за нас!

Святий благовірний великий князь Олександр Невський народився 30 травня 1220 р. в місті Переславлі-Заліському. Батько його, Ярослав, в хрещенні Феодор, був молодшим сином Всеволода III. Мати св. Олександра, Феодосія Ігорівна, рязанська княжна. У 1227 р. князь Ярослав, на прохання новгородців, став княжити в Новгороді Великому. Він узяв з собою синів, Федора і Олександра.

Починався найважчий час в історії Русі: зі сходу йшли монгольські орди, із заходу насувалися лицарські полчища. У цей грізний час Промисел Божий спорудив на порятунок Русі святого князя Олександра - великого воїна-молитовника, подвижника і будівельника землі Руської.

Скориставшись навалою Батия, полчища хрестоносців вторглися в межі Вітчизни. Першими були шведи. Безліч кораблів підійшло до Неви під командуванням ярла Біргера. Св. Олександр, йому не було тоді ще 20 років, довго молився в храмі Святої Софії. Архієпископ Спиридон благословив св. князя і воїнство його на війну. Вийшовши з храму, Олександр зміцнив дружину сповненими віри словами: "Не в силе Бог, а в правде. Иные — с оружием, иные — на конях, а мы Имя Господа Бога нашего призовем!" З невеликою дружиною князь поспішив на ворогів. Але було чудне знамення: стояв у морському дозорі воїн бачив на світанку 15 липня човен, що пливе по морю, і на ньому св. мучеників Бориса і Гліба, в одежах багряних. Олександр, підбадьорений, мужньо повів з молитвою військо на шведів. "І була січь велика з латинянами, і перебив їх незліченну безліч, і самому ватажку поклав печатку на обличчя гострим списом". За цю перемогу на річці Неві, здобуту 15 липня 1240, народ назвав св. Олександра Невським.

Небезпечним ворогом залишалися німецькі лицарі. У 1241р. миттєвим походом св. Олександр повернув давню російську фортецю Копор'є, вигнавши лицарів. У 1242 р. взимку він звільнив Псков, а 5 квітня дав Тевтонському ордену рішучий бій на льоду Чудського озера. Хрестоносці були повністю розгромлені. Ім'я св. Олександра прославилося по всій Святій Русі.

Західні межі Руської землі були надійно огороджені, настав час убезпечити Русь зі сходу. У 1242 р. св. Олександр Невський зі своїм батьком, Ярославом, виїхав в Орду. Священну місію захисників Руської Землі Господь увінчав успіхом, але на це потребувало років праці і жертв. Князь Ярослав віддав за це життя. Заповіданий батьком союз із Золотою Ордою, був необхідний тоді, для запобігання нового розгрому Русі - продовжував зміцнювати св. Олександр Невський. Обіцяючи свою підтримку, св. Олександр дав можливість Батию виступити в похід проти Монголії, стати головною силою у всьому Великому Степу. У 1252 р. багато російських міст повстало проти татарського ярма. Знову виникла загроза самому існуванню Русі. Св. Олександру знову довелося їхати в Орду , щоб відвести від руських земель каральне нашестя татар. Св. Олександр став єдиновладним великим князем всієї Русі. У 1253 р. він відбив новий набіг на Псков, в 1254 р. уклав договір про мирні кордонах з Норвегією, 1256 р. ходив у похід у фінську землю. У темряву язичництва св. Олександр ніс світло Євангельської проповіді та православної культури. Всі Помор'я були просвященні і освоєні росіянами.

У 1256 р. помер хан Батий. Св. князь втретє поїхав в Сарай, щоб підтвердити мирні відносини Русі і Орди з новим ханом Берке. У 1261 р. стараннями св. Олександра і митрополита Кирила була заснована в Сараї, столиці Золотої Орди, єпархія Руської Православної Церкви.

Настала епоха великої християнізації язичницького Сходу, в цьому було пророче вгадане св. Олександром Невським історичне покликання Русі. У 1262 р. за його вказівкою у багатьох містах були перебиті татарські збирачі данини і вербувальники воїнів - баскаки. Чекали татарської помсти. Але великий заступник народу знову поїхав в Орду і мудро направив події зовсім в інше русло: посилаючись на повстання росіян, хан Берке припинив посилати данину в Монголію і проголосив Золоту Орду самостійною державою, зробивши її тим самим заслоном Русі зі сходу. У цьому великому з'єднанні російських і татарських земель і народів дозрівало і міцніло майбутнє багатонаціональної Російської держави, що включило в майбутньому в межі Руської Церкви майже всі спадщини Чингіз - Хана до берегів Тихого океану.

Ця дипломатична поїздка св. Олександра Невського в Сарай була четвертою і останньою. На зворотному шляху, не доїжджаючи до Володимира, в Городці, в монастирі князь - подвижник віддав свій дух Господу 14 листопада 1263, завершивши багатопрацювитий життєвий шлях прийняттям святої чернечої схими з ім'ям Алексій. Святе тіло його понесли до Володимира, дев'ять днів тривав шлях, і тіло залишалося нетлінним. 23 листопада поховали його в Різдвяному монастирі у Володимирі.

Ім’ям цього святого названа Церква у с. Нова Чорторія що на любарщині. Знову духовенство разом зі своєю паствою прославляють свого небесного ходатая у престолу Божого. Святий Олександр Невський, як покровитель цього села, іще раз приймає молитви від вірних своїх чад, що велично оспівують Його у Святому Храмі. Свято розпочалось Божественною літургією під головуванням благочинного протоієрея Миколи Шапіренка у співслужінні запрошеного духовенства району. У молитовному єднанні знову призивається Благодать Божа на всіх хто прийшов на це святе дійство. Після молебну, яким закінчилось свято благочинний привітав усіх з торжеством і побажав усім стійкої віри щирого молитовного покаяння та терпимості у своїх життєвих шляхах.