Духовна лірика

Вознесiння Господнє
Апостоли зібралися в Єрусалимі,
В будинку при закритих дверях – тиха мова.
Та раптом бачать, що Христос із ними,
«Мир вам!» – сказав їм. Страх і радість знову
Серця апостолів зненацька захопили.
Ісус прийшов з великим одкровенням,
Сказав, що все написане збулося,
І всіх, хто вірує, чекатиме спасіння,
А хто не вірить – тому буде осуд!
То йдіть тепер по всьому світу
І проповідуйте Євангліє святе.
Знамення будуть з вами, любі діти,
Запам’ятайте одкровення це.
Хто вірує, той зможе хворих оздоровить,
Свої на того руки возложивши,
Отруйних зміїв брати і бісів вигонить,
І розмовлять на різних мовах і наріччях.
Якщо з’їсте чи вип’єте отруту,
То й це не зможе вам принести болю.
На вас нашлю невдовзі Я Святого Духа,
Щоб збагатились Силою Святою!
Так бесіду ведучи, йшли на гору ,
Що Єлеонська називалась,
Благословив Ісус і руки вгору
Підняв, і одночасно диво сталось:
Спаситель піднімався в небо,
Став віддалятись: вище й вище...
І скоро хмара заховала. Де ж бо?
Спасителя нема тут. Тільки тиша.
Апостоли очима проводжали,
Стискалось серце в щирім жалі,
Дивились в небо довго-довго,
«Чому так?» – начебто питали.
Та тут два Ангели з’явились
В одежі білій, що сіяла,
« Чому ви дивитесь на небо?» –
Мужів ті Ангели спитали.
Адже Господь Вознісся до Отця
І сів по праву його руку,
Бо нероздільна слава ця
Отця і Сина і Святого Духа!
Вознісся наш Господь, та прийде час,
В великій славі знову повернеться.
Живих і мертвих – всіх судити буде нас,
І кожен праведний спасеться!
А грішним і невірним – не життя,
А буде вічна і пекельна мука...
Тож віруйте у Бога Сина і Отця,
І в Силу Втішителя Духа!