Мученик Миколай закликав старанно молитися і стояти за віру до смерті!

28.09.2021

Дорогі браття та сестри! Нещодавно ми знайомили вас з житієм одного з найулюбленіших святих нашої землі – Преподобномученика Макарія Овруцького чудотворця. Сьогодні мова піде про ще одного подвижника Божого, який народився на нашій землі.

Кілька років тому газета “Голос громади Житомирщини” започаткувала серію публікацій про Собор святих землі Житомирської. З благословіння Високопреосвященнішого митрополита Житомирського і Новоград-Волинського Никодима, інформацією про Собор Житомирських святих з журналістами поділився протоієрей Сергій Грицаюк, архієрейський намісник Свято-Хрестовоздвиженського кафедрального собору м. Житомира. Якраз 27 вересня цей величний храм відзначає Престольне свято та 10-річчя відновлення Богослужінь. Стіни цього храму після років радянського забуття були заново розписані. Серед фресок – і зображення Собору Волинських святих, який включає і угодників Божих, родом з Житомирщини. Серед них – ім’я мученика Миколая (Варжанського).

Напередодні 1 травня 1918 року червоне полотнище закрило образ святителя Миколая на Нікольських воротах Кремля. Так нова влада приводила Червону площу в «належний вигляд» напередодні 1 травня, яке в тому році припало на Страсну середу. Але сталося диво…

Червона площа охоронялася, і ніхто не міг туди підійти. Вранці ж у Страсну середу помітили, що повішене ціле червоне полотнище прорвалося так, що чудотворний образ Угодника Божого Миколая став видним для всіх і став, за свідченнями, незрівнянно світлішим, ніж був досі.

«Червоне полотнище почало рватися частинами, шматками, стрічками і впало зовсім. Спочатку хотіли пояснити, що полотнище розірвано вітром, а потім було надруковано, що ніби полотнище повішено прорізане, хоча тисячі народу бачили, що воно було ціле, що не прорізане. Як би не було, але Господь не допустив покриття багряницею чудотворних образів. Розлетілося червоне полотнище, яким прикрита була чудотворна ікона святого Угодника Миколая.

Спас Чудотворець Миколай колись від татар, врятує і тепер, якщо тільки будемо старанно молитися йому і будемо стояти за святу Віру Православну і за святині наші навіть до смерті».

Так описував те, що трапилося, мученик Миколай (Варжанський). Пізніше влада поставить цю публікацію йому в провину.

Сповідник віри, який мужньо прийняв мученицьку смерть за днів гонінь на Православну Церкву, Микола Георгійович Варжанський народився 25 листопада 1881 року в містечку Іскорость Овруцького повіту (нині село в Коростенському районі) в родині волосного писаря Георгія Варжанського. Свідомо вирішив навчатися в Житомирському духовному училищі, згодом – Волинській духовній семінарії та Московській духовній академії, отримавши ступінь кандидата богослов’я.

Миколай одружився на дівчині Зінаїді, дочці відомого місіонера і проповідника протоієрея Неофіта Любимова (нині прославлений як священномученик). Коли його зятя Миколая Варжанського арештували, отець Неофіт написав листа Леніну з проханням звільнити Миколая. Відповіді не отримав.

Згодом арештували і самого протоієрея Неофіта після того, як він відслужив панахиду за «вбитим новопреставленим колишній царем Миколаєм». Протоієрей Неофіт був звинувачений в «агітації проти радянської влади». Отця Неофіта розстріляли за місяць після розстрілу Миколая Варжанського. Їх обох у 2000-му році церква причислила до лику святих.

Ревний проповідник і захисник православ’я, протоієрей Неофіт Любимов заснував власне місіонерське видавництво, в якому публікувалися зокрема і роботи Миколая Варжанського проти різного виду сектантства.

Миколай Варжанський займався місіонерською діяльністю, поруч із цим служив у канцелярії Святійшого Синоду і викладав у Московській духовній семінарії. Організував Варнавинське товариство тверезості для боротьби з пияцтвом, що стало в тогочасному суспільстві однією з головних вад. В якості лекторів він запрошував відомих професорів, і ці лекції збирали до тисячі чоловік.

Але головною залишалася його діяльність місіонерська. За десять років він написав і видав близько сорока книг і брошур на місіонерські теми, що стосуються боротьби з сектами.

У травні 1918 року Миколай Варжанський був заарештований і запроторений до Бутирської в’язниці. Під час допитів сповідник сказав: «Виступаючи з проповіддю, я ніколи не торкався політичних питань, за винятком тих пунктів, які стикаються з церковним життям».

Відразу ж після арешту Миколая Георгійовича з проханням про його звільнення почали звертатися безліч людей і організацій, серед них і Святійший Патріарх Тихон. Але всі прохання було відхилено.

Проповідник-місіонер, невтомний борець проти антицерковних лжевчень Миколай Варжанський був розстріляний більшовиками 19 серпня 1918 року. Ніяких політичних звинувачень йому пред’явлено так і не було.

Прес-служба Житомирської єпархії.

Раздел: 
Новости Епархии